Інсулінорезистентність: як повернути організм у баланс

Останніми роками про інсулінорезистентність говорять дуже багато. Але для багатьох людей це досі незрозумілий термін, який асоціюється лише з діабетом або зайвою вагою. Взагалі, це стан, який пов’язаний із порушенням обміну речовин. Інсулінорезистентність є досить підступним станом, що може роками розвиватися непомітно до появи серйозних проблем зі здоров’ям.

Що таке інсулінорезистентність?

У Міжнародній класифікації хвороб (МКХ-10) немає окремого коду для інсулінорезистентності. Оскільки це не самостійне захворювання, а патологічний стан або синдром, під час постановки діагнозу лікарі кодують наслідки, до яких вона призвела. Наприклад,

• Проміжна гіперглікемія (предіабет): код R73.0 (сюди ж належить знижена толерантність/сприйняття до глюкози та порушення глікемії натще).
• Цукровий діабет ІІ типу: код E11 (якщо інсулінорезистентність вже переросла у діабет).
• Пов'язані стани (ожиріння, метаболічний синдром): коди E65–E68 (надмірна вага, ожиріння) або I10–I15 (артеріальна гіпертензія (підвищений артеріальний тиск)).

Інсулінорезистентність пов’язана з виробленням інсуліну, гормону підшлункової залоз. Його головною функцією є регулювання рівня цукру (глюкози) в крові. Інсулін допомагає глюкозі (цукру) потрапляти з крові в клітини, де вона використовується як енергія.

При інсулінорезистентності клітини ніби «перестають чути» інсулін. Організм змушений виробляти його все більше й більше, щоб підтримувати нормальний рівень цукру в крові. З часом підшлункова залоза перевантажується, а рівень глюкози починає зростати.

Іншими словами, інсулін — це ключ, який відкриває двері клітини для глюкози. При інсулінорезистентності замок починає «заїдати», тому організму доводиться використовувати все більше ключів.

Чому виникає інсулінорезистентність?

Лікарі вважають, що це не одна хвороба, а комплекс порушень обміну речовин. Найчастіше причиною стає поєднання кількох факторів:

• Надлишок солодкого та простих вуглеводів.

Часте вживання солодощів, солодких напоїв, випічки, фастфуду та ультраобробленої їжі постійно стимулює вироблення інсуліну. З часом тканини стають менш чутливими до нього.

• Зайва вага, особливо жир на животі.

Найбільш небезпечним вважається вісцеральний жир — той, що накопичується навколо внутрішніх органів. Він може підтримувати хронічне запалення, що в свою чергу погіршує реакцію клітин на інсулін.

• Малорухливий спосіб життя.

М’язи активно використовують глюкозу як енергетичне джерело. Якщо людина мало рухається, клітини гірше її споживають, а чутливість до інсуліну падає.

• Хронічний стрес і недосипання.

Постійний високий рівень кортизолу може впливати на обмін глюкози та сприяти набору ваги.

• Спадковість.

Якщо у близьких родичів є діабет ІІ типу, то ризик отримати інсулінорезистентність значно вищий.

• Гормональні порушення.

Інсулінорезистентність часто поєднується із синдромом полікістозних яєчників у жінок, ожирінням, жировою хворобою печінки та метаболічним синдромом.

Примітка: Метаболічний синдром — це сукупність таких нездорових станів, як підвищений артеріальний тиск (130/85 мм рт. ст. і вище), високий рівень глюкози в крові (5,6 ммоль/л і вище), понаднормовий рівень холестерину (тригліцериди 1,7 ммоль/л і більше; низький рівень «хорошого» холестерину: ліпопротеїди високої щільності (ЛПВЩ) менше 1,0 ммоль/л для чоловіків та менше 1,3 ммоль/л для жінок) та зайва вага (абдомінальне ожиріння, «фігура у формі яблука»: надлишок жиру в ділянці талії (від 80 см у жінок та від 94 см у чоловіків)). Небезпека цього стану в тому, що він подвоює ризики серцево-судинних захворювань, інфарктів та інсультів.

Як зрозуміти, що може бути інсулінорезистентність?

Проблема в тому, що специфічні симптоми можуть не спостерігатися роками.

Можливі ознаки інсулінорезистентності:

• постійна втома;
• сонливість після їжі;
• сильна тяга до солодкого;
• важко схуднути;
• набір ваги в області живота;
• «туман» у голові;
• підвищений апетит;
• потемніння шкіри в складках (на шиї, під пахвами);
• підвищений тиск;
• підвищений холестерин або тригліцериди.

Звісно, за самопочуттям точно визначити інсулінорезистентність неможливо, тому потрібні аналізи та консультація лікаря-ендокринолога.

Які аналізи слід здати?

1. Глюкоза крові натще - показує рівень цукру після 8–12 годин без їжі.
2. Інсулін крові натще - дозволяє оцінити, чи не виробляє організм надто багато інсуліну.

На основі цих аналізів розраховується індекс HOMA-IR за формулою: інсулін крові натще х глюкозу крові натще /22,5. У здорової людини він не перевищує 2,7.

Самостійно трактувати результати аналізів не варто, тому що оцінювати їх має лікар.

Також, лікар може рекомендувати зробити такі додаткові обстеження:

• глікований гемоглобін (HbA1c);
• тест толерантності до глюкози;
• ліпідограму;
• печінкові проби;
• УЗД печінки;
• оцінку окружності талії та індексу маси тіла.

Чи можна скоригувати інсулінорезистентність без ліків?

У багатьох випадках — так. Особливо якщо проблема виявлена рано. Міжнародні рекомендації вважають зміну способу життя головним методом корекції інсулінорезистентності та переддіабету.

Що реально може допомогти?

1. Зниження ваги навіть на 5–7%. Таке невелике схуднення може значно покращити чутливість клітин до інсуліну.

2. Регулярна фізична активність. Але не обов’язково одразу бігти в спортзал. Можуть спрацювати:

• швидка ходьба;
• плавання;
• велосипед;
• помірні силові вправи;
• активні прогулянки.

Рекомендація — щонайменше 150 хвилин руху на тиждень.

3. Відповідне харчування. Головна мета такого харчування – це прибрати різкі стрибки цукру в крові. Бажано обмежити солодкі напої, цукерки, тістечка, фастфуд, надлишок білого хліба, ультраоброблену їжу. А додати до свого раціону слід: овочі, бобові, цільнозернові продукти, рибу, білкові продукти, клітковину та корисні жири.

Найчастіше лікарі рекомендують середземноморський стиль харчування.

4. Нормальний сон. Недосипання напряму пов’язане з порушенням чутливості до інсуліну.

5. Підвищення рівня стресостійкості. Хронічний стрес підтримує високий рівень кортизолу, що може погіршувати обмін речовин.

Чи потрібні БАДи та “детокси”?

В інтернеті часто обіцяють “очистити організм”, “відновити підшлункову” або “прибрати інсулінорезистентність за 30 днів”. Варто ставитися до таких заяв критично.

Наразі основою корекції залишаються відповідне харчування, достатня фізична активність, нормалізація ваги тіла, продуктивний сон, а також лікування супутніх порушень.

Деякі добавки можуть вивчатися, але вони не замінюють базових змін способу життя.

Коли потрібно звернутися до лікаря?

Обов’язково проконсультуйтеся зі спеціалістом, якщо:

• є зайва вага та жир у ділянці живота;
• у родині є діабет ІІ типу;
• часто підвищується тиск;
• аналізи показують високий цукор в крові;
• важко схуднути;
• є синдром полікістозних яєчників;
• з’являється сильна сонливість після їжі.

Висновки

Інсулінорезистентність — це сигнал організму, що обмін речовин починає працювати неправильно. Але на ранніх етапах цей стан часто можна скоригувати без серйозних медикаментів. Можуть значно покращити стан рухова активність, якісний сон, контроль ваги, відповідний харчовий раціон з мінімальною кількістю солодкого та ультраобробленої їжі, а також слід регулярно перевіряти свій стан за допомогою аналізів.

Чим раніше людина зверне увагу на проблему, тим більше шансів уникнути діабету ІІ типу та серцево-судинних ускладнень.