Змія бушмейстер (Lachesis muta, сурукуку): захищається чи лікує?

Зміїна отрута і ліки — на перший погляд, абсолютно несумісні поняття. Адже зміїна отрута асоціюється із загрозою для життя, а лікування – із одужанням чи покращенням стану. Секрет змії з отруйних залоз є сумішшю біологічно активних компонентів, які можуть впливати на фізіологічні процеси інших живих організмів, зокрема на людину. Тому для науковців вона стала джерелом пошуку нових лікарських речовин, а для нетрадиційних лікувальних практик – джерелом цінної сировин

Внаслідок еволюції звичайні слинні залози деяких плазунів, до яких відносяться змії, перетворились на отруйні, а зуби почали виконувати функцію її введення, наче шприц. Такий механізм полювання значно підвищив його ефективність, а тому й покращив здатність до виживання тих видів, які ведуть прихований спосіб життя. Отрута використовується зміями не лише для знерухомлення здобичі, а також і для захисту від порушників їх спокою.

Змія бушмейстер (Lachesis muta) відома під назвами: сурукуку, бушмейстер німий, бушмейстер південноамериканський, суринамський гримучник. Через свою товсту луску на шкірі цей вид дістав ще одну неофіційну назву — ананасна змія. Чим же цікава найдовша отруйна змія Південної Америки та як її секрет використовується в нетрадиційних медичних практиках дізнаєтесь з цієї статті.

Хто така змія бушмейстер

Бушмейстеру подобаються густі вологі тропічні ліси, неподалік від водойм. Він ховається в опалому листі як від сонячних променів в гущавині, так і від людей, подалі від освоєних районів. На пошуки їжі вирушає тільки з настанням темряви. Завдяки коричнево-чорному ромбовидному малюнку на спині, змія добре маскується серед сухого листя. Вона стає активною вночі, тому що добре бачить у темряві. За допомогою гострозорих очей і термолокаторів відмінно відчуває здобич на відстані. Саме з цими її особливостями й пов’язані легенди. Харчується дрібними ссавцями, зміями і птахами. А от людина для нього не цікава, але може вкусити її з метою захисту, якщо буде раптово перерваний її денний сон у вологій гущавині.

Змія віддає перевагу тим районам мешкання, де вночі та рано вранці температура може опускатися до 19 градусів Цельсія, тобто дуже вологим і прохолодним. Такі умови є важливими для виживання бушмейстера, який може вмістити кілька дрібних жертв після вдалого полювання у своєму тілі, довжина якого досягає 2,5—3,6 м. Якщо середовище та змія стають занадто теплими, починають швидко розмножуватися бактерії в її здобичі, що призводить до отруєння та майже неминучої смерті господарки.

Бушмейстер використовує отруту тільки під час полювання. Тобто змія не розтрачуватиме свій отруйний секрет даремно, а спочатку намагатиметься прогнати живність, вдаряючи хвостом по рослинах. Кінець хвоста в нього твердий та порожнистий, без брязкальця, через що зворушений не видає такого гуркіту, як гримучі змії. Звідси й походить його назва «німий». Але сильно роздратована змія може здійснювати удари хвоста по рослинах, що викликає гул, який змушує порушника спокою віддалитися.

На відміну від інших представників родини гадюкових, які народжують живих малюків, бушмейстер - яйцекладна змія. Самиця стає дорослою аж через два роки й після весняного шлюбного періоду відкладає 10-20 яєць в нори, створені агуті, лаппе та броненосцями, або в дупла під корінням дерев. Але ці змії можуть і самі копати свої нори під землею, тому що мають еволюційно сформовану тверду горбисту та зазубрену луску на шкірі, завдяки якій й отримали назву «ананасна змія».

Самиця бушмейстера ретельно турбується про своїх нащадків впродовж 76-79 днів: обвиває яйця, щоб забезпечити ізоляцію та підтримати тепло, оскільки їхнє середовище існування зазвичай дуже прохолодне, і мужньо охороняє їх до самого вилуплення. Молоді змійки «ніколи не віддячують за турботу», після вилуплення негайно розповзаються з «гніздечка» й відразу ж починають полювати (ну, самостійність в ранньому віці – теж добрий фактор виживання!).

Отрута змії бушмейстер (сурукуку)

В гомеопатичній практиці Lachesis muta (отрута змії сурукуку) у надмалих дозах використовується при порушеннях кровообігу, септичних станах та важких симптомах клімаксу. Вона є добре відомою та вивченою речовиною в гомеопатії.

Отрута змії бушмейстера (сурукуку) було введено в гомеопатичну практику її засновником Костянтином Герінгом ще у 1828 році. Цікавим є те, що під час додження цієї зміїної отрути він випадково отруївся нею і тому зміг детально описав усі симптоми. Це допомогло йому зробити опис гомеопатичної речовини, її дію та визначити стани, за якими вона може застосовуватися, - що стало основою для включення засобу до гомеопатичної системи Materia Medica. У класичній гомеопатії секрет сурукуку може впливати на серцево-судинну систему та зменшувати нервові прояви деяких захворювань. У комплексних гомеопатичних препаратах отрута змії сурукуку у відповідних гомеопатичних розведеннях є складовим компонентом лікарських засобів, що можуть застосовуватися в комплексному лікуванні захворювань крові, судин, запальних процесів, зокрема в гінекології, та для підтримки імунної системи

Можливе застосування Lachesis у гомеопатичній практиці пов’язано зі станами, які супроводжуються застоєм крові в нижніх кінцівках, при гіпертонії, головному болі, слабкості капілярів; при запальних інфекційних процесах, зокрема при ангіні та тонзилітах. Lachesis вважається головним «жіночим» засобом для періоду менопаузи, тому що може допомагати при припливах жару, потовиділенні, відчутті задухи, емоційній нестабільності, що проявляється підвищеною балакучістю, різкою зміною настрою, дратівливістю, ревнощами, підозрілістю. Гомеопатами зазначено, що жінки, яким підходить Lachesis, часто фізично не можуть терпіти тугих комірців, шарфів, краваток чи ременів на талії — це викликає у них відчуття ядухи.

Цікаві факти, спостереження та легенди

Під час експериментів вчені заклеювали вушні отвори і очі бушмейстера, проте змія продовжувала безпомилково атакувати здобич. Цей факт пояснюється тим, що бушмейстер належить до родини гадюкових, підродини ямкоголових (Crotalinae), які є найпрогресивнішими і найспеціалізованішими мисливцями, що мають терморецепторні органи на боках голови між оком і ніздрями, саме які й допомагають цим зміям полювати вночі на теплокровних тварин. Дрібні гризуни, улюблена їжа бушмейстера, відносяться до класу ссавців, теплокровних хребетних тварин.

Навколо бушмейстера протягом століть виникло чимало легенд. Іноді вони настільки фантастичні, що самі по собі заслуговують на увагу.

• «Господар лісу». Назва bushmaster створює образ майже міфічної істоти — таємничого господаря тропічного лісу. Насправді це просто народна назва, але вона добре передає ставлення людей до великої та рідкісної отруйної змії.
• Легенда про вогонь. У старих оповідях можна зустріти твердження, що бушмейстер нібито здатний гасити вогонь. Звичайно, жодних наукових доказів такої здатності немає. Подібні історії, ймовірно, виникали через незвичайний вигляд змії, її поведінку та страх людей перед отруйними видами. Насправді, цих зміїв, завдяки наявності терморецепторів, дуже приваблює тепло багаття. Тому з метою безпеки, щоб не заманити отруйну змію, якомога швидше загасили вогонь після його використання, особливо у вологих хащах джунглів.
• Легенда про молоко. Ще більш химерна легенда стверджує, що дорослі бушмейстери можуть висмоктувати молоко у корів або навіть у сплячих жінок. Це типовий приклад народного міфу, який не має біологічного підґрунтя. Змії не пристосовані до такого способу живлення: вони не мають ані фізіологічного механізму, ані поведінкової потреби «доїти» ссавців. Але і тут можна пояснити тим фактом, що цих змій приваблює саме підвищена температура корів та годуючих жінок, бо вони мають спеціальні терморецептори на голові.

Слід зауважити, що отруйні змії є важливою частиною природних екосистем. Вони регулюють чисельність здобичі та самі є елементом харчових ланцюгів.

З грецької міфології відомо, що Лахесіс (або Лахеса) — це одна з трьох мойр, давньогрецьких богинь долі, яка визначала довжину нитки життя для кожної людини. Описані три мойри та їхні ролі:

• Клото («Прядильха»), що пряде нитку життя.
• Лахесіс («Та, що дарує жереб» або «Жеребкувальниця»), тобто вимірює довжину нитки та обирає долю для людини.
• Атропос («Невідворотна» / «Непохитна»), яка перерізає нитку, коли настає час смерті.

Ім'я Лахесіс походить від грецького слова lachesis, що означає «жереб», «доля» або «частка, що випала комусь». Вона символізує випадковість, визначеність та ту частку життєвого шляху, яку отримує кожна істота.

Можливо, назва змії бушмейстер «Lachesis muta» і пов’язана із її зздатністю відлякувати живі істоти від можливості стати здобиччю («вимірює довжину нитки їхнього життя та обирає долю»), або із довжиною її тіла (це сама довга загадкова отруйна змія тропічних лісів Центральної та Південної Америки), або із відсутністю справжнього брязкальця на хвості (muta – означає «німий», наголошуючи на тому, що бушмейстер не має справжнього брязкальця, як гримучі змії, хоча може вібрувати кінчиком хвоста й створювати звук, ударяючи ним по сухій рослинності) чи прихованим, насправді містичним, способом життя?

Висновки

Отрута змії Бушмейстер (отрута змії сурукуку) є яскравим прикладом того, як одна й та сама природна речовина може мати різне значення залежно від ситуації. Для самої змії отрута — це насамперед засіб полювання та захисту. Вона допомагає знерухомлювати здобич і відлякувати тих, хто порушує спокій тварини. А для людини отрута бушмейстера стала джерелом сировини для гомеопатичних засобів лікування.

У гомеопатичній практиці Lachesis muta використовується у великих розведеннях при станах, що супроводжуються порушеннями кровообігу, запальними та інфекційними процесами, а також із певними симптомами менопаузи.

Отже, відповідь на запитання із заголовка проста: у природі бушмейстер за допомогою отрути захищається та здобуває собі їжу, а в гомеопатичній практиці вона стала цінним джерелом сировини для гомеопатичних препаратів. І, мабуть, саме в цьому полягає головний парадокс бушмейстера: речовина, яку змія використовує для виживання, стала для людини приводом більше цінувати природні дари для покращення свого здоров’я.